Турнірні прийоми: тильт, фоли, гра в таблицю, апеляції

Цей урок продовжує «Підготовку до турніру» й спирається на розділ «11 міні-розділів в одному: гра в таблицю, застосування фолів та інше» з книги «50 відтінків червоного». Автор відкриває його цитатою героїні «Красуні 13»: усе наше життя суцільні змагання, потрібно лише знати правила, за якими вони проводяться. Частину описаних ним прийомів він сам називає «темними» й застерігає, що межі етики тут розмиті, але все залишається в рамках чесної гри. Ми наводимо їх як знання, яким варто володіти хоча б для того, щоб розпізнати їх у суперника. Позицію Академії ви знайдете наприкінці уроку.

Харчування та фізична форма

На змаганні діють ті самі правила, що й до нього: потрібно підтримувати пікову фізичну та психологічну форму. Гра висмоктує багато сил, тому автор радить під час турніру обов’язково пити воду, робити перекуси, приймати вітаміни для роботи мозку (це його особиста порада, не медична рекомендація), робити перерви між іграми, виходити на вулицю та змінювати активність.

Фокус уваги й тильт

У психологічному плані потрібно дробити турнір на ігри й не об’єднувати події в один кластер. Вдала гра може дати кураж і заряд позитиву, але всі програші потрібно пропускати повз себе. Якщо «вариться» в невдачі, мозок продовжує переробляти минулу партію, і частина уваги «з’їдається». Розбирати ігри можна після турніру, а зараз фокус потрібен на теперішньому моменті.

Автор нагадує: за таблицею з другого розділу книги на турнірі гросмейстери за червону карту вигравають приблизно половину партій, а за чорну програють кожну третю й частіше. Тому розпачати не варто, навіть програвши три з десяти партій поспіль: просто вигравайте решту. Інакше можна впасти в тильт, стан розумового чи емоційного сум’яття й розчарування, за якого гравець ухвалює неоптимальні рішення. Для гравця тильт «смертельний». Захист від нього: відіграти добре саме наступну партію. «А що було раніше? Начхати!»

Інтуїція інших гравців на вашій службі

Інтуїція, за автором, це несвідомі швидкі рішення, що ухвалюються підсвідомо в обхід раціональності та логіки гри. Іноді вона наслідок досвіду взаємодії з конкретним гравцем, але частіше діє на догоду вигоді, а не істині. Приклади:

1. Якщо людина вам подобається, інтуїція підкаже ставити руку з нею.
2. Якщо негативні репутаційні наслідки вибору лінії для вас страшні, чуття підкаже зіграти за безпечною версією.

Інтуїція купує голос або забезпечує позитивне підкріплення (похвалу, лайки, славу, покращення стосунків) або обгороджує від криків, розборок, погроз і осуду при голосуванні разом із супротивником. Тому вона особливо грає на руку двом типам гравців: «няшечкам-чарівничкам» і грубуватим неврівноваженим агресорам. Порада автора: до турніру потоваришувати та налагодити теплі стосунки для купівлі рук і не сваритися з об’єктивно слабкими суперниками: їхні руки ще знадобляться. Якщо ви агресор за типом особистості, можна поєднувати обидва варіанти.

Гра в таблицю

Гра в таблицю це голосування та вибір такої лінії, яка всупереч ситуації за столом збиває лідерів рейтингу вниз або не дає їм піднятися вище, якщо ви з ними в одній команді. Автор з етичних міркувань проти, але попереджає, що ви зустрінете гравців з іншою точкою зору, і вам потрібно вміти побачити й озвучити таку гру, перехопивши ініціативу.

Як це виглядає, коли один гравець вирвався вперед: на лідера починає тиснути кілька гравців, і його (а) дають чорною перевіркою, щоб зняти при дев’яти й відняти допи, (б) знімають як підозрілого без аргументів. Що це дає решті: якщо лідер червоний і місто програє, він не підніметься вище, адже знятому при дев’яти рідко дають багато допів. Якщо лідер мафія, його справді відкине вниз. Тому за мафію можна сміливо давати лідера рейтингу чорним.

Що казати, якщо вас так знімають

Автор наводить зразок промови (він чув її від гравця, який сам грає в таблицю): «Хлопці, мене зняли взагалі без аргументів, по беспределу. Гра в таблицю це, м’яко кажучи, не дуже красиво. Ви найближче коло граєте лише в мою версію. №(x) чорний, його виводьте мені в противагу. Перевіряєте гравця №(y), його перевірка дасть те й те. Шериф гравець №(z). Далі розберетеся. Іду червоним, і ви зрозумієте це за голосуванням. Пас». Якщо боротьба йде між двома гравцями й один при відстрілі жорстко заповідає зняти іншого, можна озвучити гру в таблицю та відкидати такі заповіти, гнучи свою лінію.

Проблема допів і суддя

Три-чотири гри із зароблених допами можуть компенсувати поразку в одній грі. Але оцінка дій суб’єктивна. Наприклад, чи нагороджувати червоного, який з нуля жорстко грав проти чорного, показав його на перевірку, а потім сам був даний мафією? Хтось скаже, що це гра без помилок. Хтось помітить, що своєю атакою він підвищив шанс відстрілу шерифа й витратив перевірку на того, кого й так би зняли. Автор вважає, що за допи треба боротися, а судді такі самі люди, ведені вигодою, як гравці: «ведучий прихований учасник партії, якого ви повинні вразити». Люди схильні трохи щедріше нагороджувати улюбленців.

Автор перелічує способи «купити» суддю:

1. З’ясувати, на які моменти суддя звертає увагу в допах; те, що він скаже в промові першим, найважливіше, і у своїй грі робити фокус на ньому.
2. Потоваришувати та налагодити гарні стосунки.
3. У промовах перелічувати все, що ви зробили для перемоги.
4. Після гри розповісти другові чи однокласнику свої ходи так, щоб ведучий це чув.

Позиція Академії: пункти 1, 3 і 4 припустимі, якщо ви чесно описуєте реальний внесок. Пункт 2 нормальний як звичайне людське спілкування. Прикрашати внесок чи вводити суддю в оману не можна, а Фортуна не підтримує тиск і підкуп суддів.

Емоційні провокації

У більшості випадків люди не люблять емоційний стиль гри, але він буває ефективний. У кожного є больові точки, натиснувши на які, можна «розкрити роль»: наїздом, вкидами, хамськими висловлюваннями. Щиро розлюченим зазвичай буває мирний; наїзд «за правду» проти справді чорного не викликає такої бурхливої реакції. Тому хамська, злегка принизлива позиція з подальшою зміною (якщо атакованого «бомбануло») буває використана проти вас, і в сучасних реаліях треба вміти виходити з себе. Автор описує свій ключ: він заводиться, коли мирні переступають межі культурної логічної гри, і вливає обурення в промову.

Для атмосфери він робить такий висновок: за мафію вигідно підтримувати не напружений, а злегка розхлябано-розслаблений настрій, коли думати не хочеться; за мирного грає на руку спокійний і вдумливий. Гібридна стратегія за червону карту: на нулі та на початку кола при дев’яти підтримувати спокійну атмосферу, а потім до вирішального голосування запускати емоції на повну.

Приховуйте кольори

Буває, що в битві двох ліній перемога в мафів за всіма ходами й логікою, але вирішальна рука ставить голос всупереч логіці та заповітам, правильно, проти мафії. Практично кожен гравець зі стажем 100+ ігор бував у такій ситуації: мафія це не лише ходи й аргументи, а й уміння прочитати колір за емоціями. Автор називає свій прийом «таємною зброєю проти чорної команди», підкреслюючи, що він у рамках чесної гри.

Основне завдання мирного: переконати у своїй червоності, розібратися, хто мафія, зібрати голоси. Обов’язку повідомляти місту свою істинну позицію в цьому немає. Якщо за будь-якою школою гри ви знайшли гравця червоним, необов’язково озвучувати це. Приховайте знання, не зіграйте з людиною або зіграйте дуже акуратно. Великий шанс, що лжешериф дасть цього гравця чорною перевіркою, і ви розберетеся, хто мафія. Автор називає цей хід «бичем зіграних міст і турнірів»: якщо за столом завсідник клубу, який погано й безладно говорить і робить багато чорних ходів, але свої вважають його червоним, то, давши його чорною перевіркою, лжешериф поховає себе й команду. Тому перед турніром збирають інформацію та грають фанові партії.

Підлаштування

Для купівлі голосу вам потрібно не демонструвати себе у всій красі, а бути з людьми на одній хвилі. Занадто відмінний шаблон мови, мислення, суджень важко сприйняти: закостенілий логік не зрозуміє емоціонала, новачок не вникне в рахунок. Яскравість і «вихваляння» можуть зашкодити іміджу та дратувати, і вас голосуватимуть просто тому, що ви не такий, як вони. У серці схожості лежить безпека: коли ви однакові, ви передбачувані й вам довіряють. Тому для купівлі голосів і досиджування до пізніх кіл важливо говорити тими самими словами, тим самим темпом голосу, у схожому стилі. Грайте від інших гравців, а не від себе.

Використання фолів

За гру вам доступні три можливості вклинитися в гру поза своєю промовою. Багато хто витрачає фоли на жарти або отримує зауваження заради зауваження, а в фола великий потенціал ігрового ходу:

• врятувати місто від зламу на голосуванні, вигукнувши правильний попіл;
• вбити останній цвях у гравця протилежної команди;
• зробити розбіг зі своїм чорним;
• збити суперника з думки під час його хвилини;
• знищити ключовий аргумент суперника своїм контраргументом;
• переконати гравців і зібрати руки за вивід потрібного кандидата.

Тримайте в голові: мінімум два фоли потрібно залишити про запас на вирішальне коло. (Які вигуки припустимі, а які ні, дивіться в уроці «Культура гри та брудна гра».)

Апеляції

У гру постійно приходять нові люди, серед них бувають незрілі особистості, які порушують правила або використовують змову та шахрайство. Спільнота багато робить для боротьби з фаворитизмом і нечесною грою, але в боротьбі за титул, гроші чи приз назовні може вийти погана сторона людської природи. При нечесному присудженні перемоги чи розподілі допів турнірні очки можуть бути відняті. Ваша відповідальність за культуру та традиції чесного змагання подавати апеляції та обстоювати позицію, посилаючись на пункти правил і регламенту, навіть якщо ваша команда перемогла через нечесні дії. Чесність у дотриманні правил стовп і основа гри. У вас є повне право звернутися до суддів та організаторів з вимогою переглянути наслідок гри чи розподіл допів.

Позиція Академії

1. Приховування кольору, підлаштування, фоли, гра на емоціях припустимі, доки вони використовують правила та психологію, а не обман судді й змову.
2. Гру в таблицю та тиск на суддю ми не рекомендуємо; знайте про них, щоб захищатися.
3. Апеляцію подавайте за пунктами регламенту, спокійно й без особистих образ.
4. Навчальні ігри та розбір прийомів ведіть у рамках Кодексу клубу.

Приклад (складений для Академії)

Турнір, шоста гра. Гравець програв дві поспіль. Він виходить на вулицю, п’є воду, каже собі: «Наступна гра, чистий аркуш». У грі він отримує червону карту, знаходить №5 червоним, але не озвучує цього й грає дуже акуратно. Лжешериф дає №5 чорним, і червоний швидко розбирається, хто мафія. Один із трьох фолів він залишив на вирішальне коло й використовує його, щоб вигукнути правильний попіл.

Питання для самоперевірки

1. Що таке тильт і як від нього захищатися?
2. Як інтуїція інших гравців працює на вас?
3. Що таке гра в таблицю і що казати, якщо вас знімають без аргументів?
4. Чому має сенс приховати знання про червоного гравця?
5. Навіщо залишати мінімум два фоли на вирішальне коло?

Практика

Складіть свій «аркуш турнірного дня»: харчування, перерви, фраза для скидання після програшу, три завдання для фолів, шаблон промови проти гри в таблицю. Перечитайте його перед найближчим турніром.

Типові помилки

• Витрачати фоли на жарти.
• Продовжувати мислити минулою партією.
• Грати в таблицю, підриваючи власну репутацію.
• Не уточнювати регламент перед апеляцією.
• Озвучувати все, що знаєте про червоних, і втрачати шанс піймати лжешерифа.

Джерело ідеї. Розділ «11 міні-розділів в одному: гра в таблицю, застосування фолів та інше» з книги Дмитра Новіка «50 відтінків червоного» (2021). Оцінки й описані автором прийоми належать йому; позиція Академії, приклад, питання та практика складені для Академії.