Сім дилем в оцінці кольору гравця

Автор «50 відтінків червоного» відкриває розділ цитатою Томаса Фуллера: суперечність має пробуджувати увагу, а не почуття. До цього розділу читач дізнався істинні й найдостовірніші судження про колір, і автор заявив: на цьому впевнене визначення кольорів закінчилося. Одразу виникає питання: а як же знайомі зв’язки «погано поговорив, отже мафія» і «якщо в зв’язці один називає іншого чорним, то серед них немає двох червоних»? Автор наводить задачу й показує, що ці зв’язки ненадійні. Кожна така зв’язка впирається в розвилку, яку він називає дилемою. Їх сім.

Задача, з якої починається розмова

Критика на п’ять людей, за столом двійка чорних. У грі №1, 2, 3, 4, 5, ви червоний №5. Гравець №3 вважає гравців №1 і №2 червоними. Використовуємо рахунок: виходить, що ми чорні у версії №3, отже він сам мафія, або з №4, або з кимось із №1 і №2? На жаль, узагалі не факт. Тут починається перша дилема.

Дилема 1. Гравець помиляється, будучи мирним, або він мафія

Це перша фундаментальна задача позиційної гри. У прикладі два варіанти: або №3 мафія, або мирний, який вважав чорного червоним. Як розібратися на сто відсотків? Ніяк. За лічильною школою ми зобов’язані голосувати лише за виведення №3: назвав чорного червоним гравцем, відповідай. Але при «рубці» між червоними №5 і №3 мирне місто програє. Щоб цього не сталося, потрібно розбиратися в кольорі №3 не за рахунком, а за емоціями чи метагрою й переконувати його у своїй червоності.

Зразок промови автора:

«Гравець №3, попри помилкову позицію, для мене червоний. Я зробив такий висновок на основі факт 1, факт 2, факт 3, але він точно заграв з одним або двома чорними гравцями. Мені немає сенсу за мафію називати його мирним мешканцем. Я вважаю найпідозрілішим гравця №Х на підставі факт 4, факт 5, факт 6. Він для мене найчорніший. Виставляю на голосування №Х. Знімаємо гравця №Х і переходимо у вгадайку!»

Тут ви одночасно захищаєтеся й купуєте голос атакуючого: визнаєте його червоним, не приймаючи його помилки.

Дилема 2. Гравець помиляється, граючи проти нас, або він мафія, що знімає мирного

Проблема сприйняття глибша, бо стосується не лише оточення, а й нас самих. Ми не застраховані від помилок щодо себе. Через когнітивні спотворення нам може здаватися, що наша промова червона й добра, а іншому та сама промова бачиться промовою чорного, і він зі своєї позиції правий так само, як і ми. Розберемо ту саму ситуацію з гравцями №3 і №5, але тепер вас атакує мирний мешканець.

Зразок захисту:

«Пояснюю для столу і для гравця №3 зокрема: ви мене довбаєте всю гру ні за що. Я червоний, тому що факт 1, факт 2, факт 3, і мене голосувати не можна, це поразка міста. Я вважаю найпідозрілішим гравця №Х на основі факт 4, факт 5, факт 6. Він для мене найчорніший. Виставляю на голосування №Х. Знімаємо гравця №Х і переходимо у вгадайку».

Дилема 3. Гравець слабко грає або він мафія

Слабку гру автор відносить до розділу метагри. Часто, будучи червоним на вгадайці, ми стоїмо перед вибором: зняти того, хто гірше зіграв, чи того, кого вважаємо чорнішим. Вибір між гіршим червоним гравцем і кращим чорним. Ця дилема розв’язується лише після пристойної кількості зіграних ігор з тим, кого ви вважаєте слабким. Під слабкістю автор розуміє здійснення ходів, вигідних чорній команді: атака мирних, голосування разом із мафією та подібне. У фанових іграх можна з виховною метою поставити руку разом із тим, хто зіграв краще, але в грі на перемогу ми не обираємо, хто зіграв краще. Ми шукаємо й виводимо чорних гравців.

Дилема 4. Добре поговорив, будучи мирним, або будучи досвідченим мафіозі

Це та сама третя дилема з іншого боку. Нам важливо знаходити мафію, навіть якщо карту витягнув сильний гравець, який уміє на чорній карті видавати хороший емоціонал і аргументи. Тому в оцінці кольорів потрібно вводити поправку на рівень гри. Чим вищий рівень, тим більше вимог до хвилини гравця. Хороша промова сама не доводить червоний колір.

Дилема 5. Хвилювання і поганий емоціонал: наслідок чорної карти чи червоної

Те, що ми вважаємо проявом чорноти, може бути наслідком характеру людини або ситуації в її житті. Відсутність емоцій викликається втомою, недосипом, попередньою поразкою. Незрозуміло, чи хвилюється гравець за мирну карту через страх бути знятим на голосуванні, чи він мафія. Не робіть висновку за однією емоційною ознакою; порівнюйте гравця із самим собою в інших іграх (урок «Як слухати перші промови», розділ про рідс).

Дилема 6. У конфлікті двох гравців є мирний, або чорний робить розбіг

На колі при дев’яти ви бачите досить жорстку гру кількох гравців один проти одного з надсиланням один одного на перевірку. Ваша карта шерифська, проти вас ніхто не грає. Ви перевіряєте гравця з конфліктної зв’язки, знаходите мафію і помираєте. Виникає закономірне питання: який колір матимуть гравці, які атакували перевіреного чорного? Можливо, мафія використала стратегію розбігу з відстрілом шерифа. Автор залишає питання відкритим: конфлікт не гарантує жодної з версій. Звідси практичне правило для червоного (Академії): не вважайте автоматично червоними тих, хто атакував знайденого чорного, і не вважайте червоними всіх, хто в конфлікті один з одним; шукайте факти, які розрізняють версії.

Дилема 7. Ваші думки збігаються з гравцем: червоний він чи чорний, який грає під вас

Мафії для перемоги потрібно купити голос мирного мешканця. Найпростіше це зробити, якщо людина сама хоче бути обманутою. Задовольнити такий запит легко: люди самі показують, кого вони хочуть бачити мафією. Ведені власним марнославством і впевненістю, що розібралися, вони показують місту гравця, якого варто перевірити на чорний колір. Ваше бажання виконає команда мафії. Звідси суперечність: чорні спеціально грають під вас чи ви справді вірно розібралися?

З усіх дилем ця найменш значуща, але дає червоному простір для маневру. Наприклад, якщо ви для всіх червоний, то можете спеціально грати проти того, кого вважаєте мирним. Під вас дадуть чорну перевірку, і ви закопаєте команду мафії. Партія перетворюється на битву розумів.

Як вирішувати на практиці (рекомендації Академії)

1. Назвіть обидві версії вголос або про себе: «він мирний і помилився» та «він мафія».
2. Знайдіть факт, який розрізняє версії. Якщо він є, рішення прийнято.
3. Якщо розрізняючого факту немає, оберіть дію, безпечну в обох версіях: наприклад, поділити стіл замість виведення.
4. Якщо вирішувати все одно треба, голосуйте за рахунком і за перебігом гри, а вголос поясніть столу, чому.
5. Не змінюйте позицію під тиском емоцій: суперечність має пробуджувати увагу, а не почуття.

Що це дає чорному (зауваження Академії)

Дилеми показують, де червоні сумніваються. Якщо ви граєте за мафію, ви можете свідомо залишати червоних у дилемі: говорити трохи слабше за «ідеального червоного», щоб вас віднесли до слабких, або говорити занадто добре й потрапити в дилему про досвідченого гравця. Вибір залежить від плану на партію.

Практика

Для кожної дилеми придумайте ситуацію зі своєї практики. Опишіть факт, дві версії та той факт, який їх розрізняє. Якщо розрізняючого факту немає, визначте безпечну дію. Потім запишіть 30-секундну промову для дилеми 1 та дилеми 2 за зразками автора.

Питання для самоперевірки

1. Чому зв’язка «назвав чорного червоним означає мафія» не абсолютна?
2. Чим відрізняються зразки промов для дилем 1 і 2?
3. Що робити, якщо немає розрізняючого факту?
4. Як червоний може використати дилему 7?

Типові помилки

• Обирати версію за симпатією.
• Вирішувати одразу, не називаючи альтернативу.
• Приймати емоційний висновок за лічильний.
• Плутати слабку гру з чорною картою в турнірній партії.

Джерело ідеї. Розділ «7 головних дилем в оцінці кольору гравця» з книги Дмитра Новіка «50 відтінків червоного» (2021). Рекомендації щодо вирішення, зауваження для чорного, питання й практику складено для Академії.