Оцінка рівня гри

Як відрізнити сильного гравця від слабкого? Автор «50 відтінків червоного» зауважує, що питання постійно виникає під час набору столів для гри в інтернеті, на закриті VIP-ігри та у вищу лігу місцевих клубів. А реалістично оцінити власні сильні та слабкі сторони ще складніше. З його досвіду, непристойна кількість гравців неадекватно оцінює свій рівень: або вважає себе дуже крутими, а решту дурними (часто), або позиціонує себе як вкрай слабких (набагато рідше). Звідки береться ця думка? Автор жартує: «У психіатрії ж як: хто перший одягнув халат, той і лікар». Урок розбирає, на що можна спиратися насправді.

Непрямі критерії та чому вони слабкі

Загальноприйняті ознаки «крутого гравця», які перелічує автор:

• призове місце на великому (40+ гравців) чи регіональному турнірі;
• місце в першій двадцятці рейтингу MWT (рейтинг Федерації інтелектуальної гри «Мафія», що об’єднує гравців із різних міст і країн за єдиними правилами);
• в інтернеті: здатність ділити стіл на нульовому колі між слотами три й п’ять та знання динамічних домовленостей;
• кількість відіграного часу;
• відсутність помилок, описаних у розділі про базові помилки, вміння призначати домовленості, розуміти всі жести й розуміти, що ти в когось чорний за рахунком.

Автор прямо каже, що знання й розуміння бази лише грань, що відділяє новачка від того, хто «в темі», і об’єктивно не критерій сили. Можна прочитати пару розділів, відіграти кілька вечорів, і мало хто викриє недосвідченість, особливо якщо вимовляти з розумним виглядом готові фрази на кшталт «позиційно неправильно зіграв», «знайшов колір за антилогікою», «він так за мафа б не зіграв», «між 1-2-3-4-5-6 двійка чорних» (автор називає це іронією, але «у кожному жарті лише частка жарту»).

Додаткові бали також поганий орієнтир: у суддів різні погляди, кому, за що й у яких кількостях нараховувати допи, і на цьому етапі розвитку гри бали надто суб’єктивні.

Об’єктивна мірка: співвідношення перемог і поразок

Автор пропонує спиратися на статистику перемог і поразок: або ти вигравав, і це підтверджує високий рівень гри, або програєш. Ці цифри реально відображають уміння грати, а дистанція згладжує фактор удачі. Вінрейт (англ. winrate) у мафії це відношення виграних партій до загальної кількості зіграних.

Дані з книги

Автор проаналізував багато джерел і навів дані живих ігор та турнірів з 2014 по 2020 рік за сайтом mafbank.ru. Переважно це статистика Сибірського регіону, бо там найбільша вибірка. З таблиці автор виводить співвідношення для гравця середнього рівня:

• статистично в семи іграх із десяти випадає червона карта, у трьох чорна;
• з 12 195 ігор за мирного зіграно 8 536,5 партії з 43,8 відсотка перемог, за мафію 3 658,5 партії з 56,2 відсотка перемог;
• середній вінрейт становить 47,5 відсотка. Вигравши трохи менш ніж половину партій, ви можете вважати себе гравцем середнього рівня.

Для прикладу автор показує власні дані: на сайті inetmafia.ru 364 гри, 191 перемога, 52,47 відсотка, досить досвідчений гравець, хоча й не топовий. За кожну роль є окремі графи.

Гросмейстери

Автор також наводить таблицю статистики гросмейстерів за підсумками живих офлайн турнірів 2019 року. Середній вінрейт найкращих гравців становить 54,96 відсотка. Топові гравці перемагають менше ніж у двох партіях із трьох. А в середньому різниця на дистанції між звичайним і найкращим гравцем менша, ніж в одній виграній партії з десяти (47,5 проти 55 відсотків), при тому що в кожного з цих гросмейстерів досвід понад три роки й не одна тисяча партій.

Тут варто зауважити, що в іншому розділі автор називає «7 із 10» орієнтиром для топового гравця й наводить приклад магістра гри 2019 року: перше місце в рейтингу MWT з вінрейтом 57,25 відсотка, а на фінальному турнірі 68 відсотків (17 із 25 партій). Ці цифри належать авторові й стосуються конкретних вибірок; порівнюйте з ними обережно. Автор підкреслює, що кожен ефективний концепт і оптимальна особиста дія зсувають вінрейт до 100 відсотків: до вивчення книги ви могли вигравати 45 відсотків ігор, і крок за кроком інструменти, ходи й мовленнєві конструкції підвищують відсоток перемог; якісь «муви» дають плюс два, інші плюс один, якісь просто не дають зливати потенційно виграшні партії.

Фактор удачі та дистанція

Мафія складна гра, у якій на перемогу, зокрема, впливає удача. Бувають вдалі турніри та сесії, коли «пре» й добре працює голова, і бувають періоди, коли гра «не йде». Автор вважає це нормальним: дистанція згладжує й розставляє все по місцях. Ті самі 7 відсотків різниці вінрейту це лише одна виграна гра з 14. Тому починайте рахувати відсоток перемог після п’ятдесяти партій і раз за разом намагайтеся його підвищити.

Ефект німба та сила авторитету

Одним з головних факторів переконання автор називає авторитет: якщо думка людини вагома в очах інших, їй легше впливати на рішення. Автор спостерігає раз за разом, як при появі іменитої, титулованої персони в людей вимикається критичне мислення. Магістр гри, гросмейстер чи найкращий гравець клубу просто крутить столом, як хоче. Гравці самі віддають віжки гри, додаткові бали та можливу перемогу, коли опиняються з ним у різних командах. Цей «ефект німба» одна з причин, чому з відомістю грати стає дедалі легше: кому не так соромно програти, гросмейстеру чи невідомому новачку? Підеш проти найкрутішого гравця області? Які наслідки для репутації при помилці?

Автор пропонує питання для обдумування: імідж і слава чи реальне вміння дає підвищений відсоток перемог? І рекомендує оцінювати будь-якого іменитого гравця як простого, яким він і є: титулований гравець така сама людина, як ви, і помиляється лише трохи рідше за середнього. Ключова думка розділу: зустрічаючи іменитого гравця, пам’ятай, що немає гіднішої перемоги людини, ніж ти сам.

Три рівні «досвідченого гравця» за автором «Дзену»

У «Мафії в стилі Дзен» автор ділить досвід на три ступені:

• Досвідчений гравець на відміну від новачка знаходить гравців своєї та чужої команди з високим ступенем точності.
• Хороший гравець розуміє свій імідж за ігровим столом і поводиться з огляду на те, як його сприймають.
• Найкращий, поєднуючи ці параметри, видає за бажанням хорошу логіку та емоції, і його гра мирним практично невідрізнювана від гри мафії.

Звідси практичні поради автора: відстежуйте власні дії, наскільки вони «червоні» в очах міста; покращуйте те, як ви говорите й що говорите; відбирайте те, що працює під час оцінки мафії, а що ні. І шлях від новачка до майстра, як його бачить автор: вивчити жести та домовленості; зрозуміти, коли й як закінчується гра; перестати робити серйозні помилки; навчитися правильно говорити у свою хвилину; перестати робити математичні й логічні помилки за динамікою гри; відточувати стиль і вигравати турніри.

Як оцінювати себе (метод Академії)

1. Ведіть журнал: дата, стіл, роль, результат, головна помилка або головний вдалий хід.
2. Рахуйте вінрейт окремо за червоних і за чорних, потім загальний. Порівнюйте з орієнтирами автора (47,5 відсотка середній, близько 55 відсотків у найкращих у його таблиці), пам’ятаючи про відмінність вибірок і столів.
3. Після п’ятдесяти партій переоцінюйте результат кожні двадцять п’ять ігор.
4. Розбирайте ігри незалежно від наслідку: виграні також містять помилки, програні вдалі ходи.
5. Якщо вінрейт низький, шукайте не «секретний прийом», а помилку, що повторюється: слот, на якому ви програєте, роль, тип столу.

Приклад (складений для Академії)

Гравець зіграв шістдесят партій: 28 перемог за червоних із 42 і 12 перемог за чорних із 18. Разом 40 із 60, близько 67 відсотків. Хороший результат, але спершу треба з’ясувати, на якому столі його отримано. Якщо ігри йшли на слабкому столі, цифри не можна порівнювати з таблицею автора. Якщо столи змішані, має сенс спостерігати ще сорок партій. Гравець помічає, що червоним виграє 67 відсотків, а чорним також 67: це рівна гра, треба шукати, що ще покращити.

Питання для самоперевірки

1. Чому призи та рейтинги не цілком об’єктивна мірка?
2. Що показує різниця в 47,5 і 55 відсотків?
3. Чому оцінку потрібно починати після п’ятдесяти партій?
4. Як ефект німба впливає на ваші рішення за столом?

Практика

Зберіть статистику своїх останніх тридцяти партій і розділіть її за роллю. Знайдіть дві гри, у яких головна помилка була вашою, і дві, де вам допоміг стіл. Запишіть висновок у журнал.

Типові помилки

• Оцінювати себе за одним турніром.
• Вірити титулам, а не ходам.
• Ігнорувати різницю в рівні столів.
• Порівнювати себе з гросмейстерами в перші двадцять партій.

Джерело ідеї. Розділ «Як оцінити свій рівень гри» та «Вступ» (про вінрейт магістра) з книги Дмитра Новіка «50 відтінків червоного» (2021), а також розділ про найпростішу оцінку гравців із «Мафії в стилі Дзен» (2020). Усі цифри належать авторові й стосуються його вибірок. Метод журналу, приклад, питання та практика складені для Академії.